Батьки, школа, держава
Розпочався новий навчальний рік, діти прийшли в стіни шкіл. Що їх там чекає? Сумну статистику щодо України вмістив недавній гуманітарний звіт ЮНІСЕФ: у нашій державі кожний четвертий школяр бодай раз зазнавав жорстокого цькування іншими учнями, а кожен восьмий - хронічна жертва, яка постійно потерпає від знущань та глузувань ровесників. Проте вкрай рідко такі діти звертаються по допомогу до дорослих. Чи знають батьки підлітків, а також дідусі й бабусі, які теж нерідко опікуються своїми внуками, що часом коїться у їхніх вразливих душах? Кількість самогубств останніми роками у підлітковому середовищі, на жаль, свідчить про протилежне.
Цькують беззахисних
Нещодавній випадок в Одесі шокував усю країну. Кілька 13-14-річних школярок відлупцювали ровесницю, після чого виклали в Інтернет 6-хвилинне відео знущань зі своїми схвальними коментарями. Вони тягали дівчинку за волосся, били ногами по голові й у живіт, а душили так, що та непритомніла. Як з’ясувалося, причиною конфлікту став хлопець, який раніше зустрічався з однією із кривдниць, а потім, розірвавши з нею стосунки, почав залицятися до потерпілої. «Ображена», заручившись підтримкою подруг, помстилася суперниці у такий ось спосіб…
У соціальних мережах розлетілося й відео з Чернігівщини, на якому підлітки щосили лупцюють ровесника, а гурт молодих людей спостерігає за побиттям, підбадьорює кривдників…
Булінг у дитячому середовищі (цькування однієї дитини іншою, агресивне переслідування) уже став мало не прикметою дня в оперативних зведеннях МВС. Початок цьому явищу дає такий собі рекет щодо учнів початкової школи, коли в них відбирають кишенькові гроші або мобільний телефон старші чи збиткуються в якийсь інший спосіб. А серед 11-15-літніх поширені плітки, привселюдне глузування та бойкот.
Тих, хто цькує інших, психологи називають булерами. Знущаються з менших і слабших і діти з неблагополучних сімей, і нащадки цілком забезпечених, працьовитих та інтелігентних батьків. Цькування завжди починає хтось один, аби в очах ровесників затвердити свій авторитет. Або розважитись чи отримати певну вигоду. Решта дітей зазвичай відсторонено спостерігає за діями кривдника, вдаючи, що їм байдуже. Навіть якщо хтось у душі вважає такі дії неприйнятними, все одно не хоче в очах однолітків показати свою «слабкість». Часом просто боїться опинитися на місці жертви або не хоче зіпсувати стосунки з булером. За словами психологів, прямо або опосередковано до булінгу причетні понад дві третини українських школярів!
Найчастіше діти, які зазнають переслідувань, чимось вирізняються серед інших. Скажімо, дуже скромно вдягнені, не мають дорогих ґаджетів, відмінники, очкарики, замкнені у собі тощо. Раніше таких називали білі ворони - вони не здатні опиратись і протистояти агресії. Деякі з них не захищаються, бо запам’ятали сувору настанову батьків: «Битися - погано. Будь вищим за це». А найголовніше - їм нікому довіритись…
Розголос і тільки розголос!
Насильство серед підлітків стає дедалі агресивнішим. Хто має захистити кривджену і психологічно загнану в глухий кут дитину? В першу чергу - рідні, проте нерідко, як мовиться, спрацьовує доросла ментальність.
Батьки кажуть: «Ти що, не міг дати здачі?» або «Ти що, не могла так відповісти, щоб від тебе відчепилися?»… Дитина від того ще більше ховається у своїй шкаралупі, комплекс поглиблюється. Статистика дитячих тривалих депресивних станів і навіть самогубств через знущання однолітків - чи не найкрасномовніше тому підтвердження.
Отож дуже правильно вчинила мама побитої ровесницями дівчинки з Одеси. Вона забила на сполох - звернулася до поліції, у Міністерство освіти, різні державні інстанції соціального нагляду, і сама через соціальні мережі сприяла розголосу про знущання над її дитиною. Був суд, велися слідчі дії, дізнання… Ця історія набула широкого суспільного резонансу, і батьків кривдниць притягнули до адміністративної відповідальності «за невиконання своїх обов’язків із виховання дітей». Вони навіть штраф заплатять. А от розмір штрафу за заподіяну фізичну і моральну шкоду дитині, шокує: - 51 гривня!..
Моя хата скраю...
На жаль, і держава ніяк не захищає таких дітей. Боротьба з булінгом, як із дуже загрозливим суспільним явищем, сьогодні не стала державною політикою. Лише в червні цього року в МОН заявили, що відомство разом із Мінсоцполітики, Мінкультом та Мінмолодьспорту створять план протидії агресії у навчальних закладах. Подробиць щодо того, хто і як його впроваджуватиме, ще немає. Тож поки що вся надія на освітян та батьків.
А змінити ситуацію міг би вже зареєстрований у Верховній Раді законопроект, покликаний доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею стосовно адміністративної відповідальності за булінг у навчальних закладах. Там прямо сказано, що батьки (як і педагоги) відповідають за поведінку своїх дітей у школі. За насильство над неповнолітніми пропонують штрафувати до трьох із половиною тисяч гривень. А якщо вчитель намагається приховати ситуацію, то на нього може чекати стягнення на майже дві тисячі гривень.
А як за кордоном?
У багатьох розвинених країнах за булінг узаконено досить жорстке покарання. Адже проблема підліткової агресії глобальна. Численні освітні програми сьогодні навчають дітей у всьому світі протистояти цькуванню на ґрунті расової чи релігійної приналежності, через зовнішність або вдачу, соціальне становище чи фізичні особливості. Так, у США свого часу всі штати ухвалили так звані антибулінгові закони, які значно поліпшили ситуацію в школах.
В Італії та Швеції чинні норми, які не дозволяють батькам навіть обирати власній дитині ім’я, яке в подальшому може стати причиною знущань. Шана урядам цих країн, які на законодавчому рівні намагаються мінімізувати будь-які ризики. Крім того, європейських педагогів навчають розпізнавати та протидіяти булінгу в шкільному колективі, а дітей змалечку навчають захищали свої права.
Так само багатогранний світовий досвід і щодо покарання за булінг. Наприклад, у Канаді в одній із провінцій штрафи накладають навіть на свідків цькування, які не розповіли про це відповідальним особам або тим дорослим, хто може втрутитись у ситуацію.
Поки що важко уявити, як в Україні каратимуть дітей, які ігнорують цькування однокласника. Але зобов’язати дорослих уважніше стежити за підлітками, виявляти і повідомляти про подібні випадки конче потрібно.
Бо ж поки що наші діти за межами дому ніяк не захищені від агресії однолітків…