Чорнобиль: трагедія, біль, пам’ять
Минуло тридцять три роки від тієї чи не найбільшої екологічної трагедії для всіх нас, трагедії, що зветься Чорнобиль. Полином позаростали стежки до батьківських хат поліщуків, що заселяли цей край. Та в пам’яті українського народу завжди буде жити подвиг тих, хто врятував нас від незримої радіаційної загрози.
Близько трьомстам жителям Знам’янського району довелося винести на власних плечах весь тягар чорнобильського лиха. Вони стали в ряди тих, хто боровся з наслідками аварії, рятували здоров’я і життя іншим, завдаючи великої шкоди своєму власному здоров’ю, бо виконували поставлені завдання з усвідомленням відповідальності за долі мільйонів людей.
24 квітня для учнів філії «Казарнянська ЗШ І-ІІст» ОНЗ «Трепівська ЗШ І-ІІІ ст» у районному краєзнавчому музеї організовано інформаційну годину «Гіркий присмак Чорнобиля». Ведуча заходу Оксана Лутай розповіла школярам про масштаби та наслідки однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства і ознайомила з експонатами виставки «Чорнобиль: трагедія, біль, пам’ять».
Спогадами про свою участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС поділився Гребенніков Валентин Миколайович: ««Забрали мене 14 серпня 1986 року як медика у 30-ти кілометрову зону, до реактора близько 20 км. Працювали на території біля реактора, заливали бетоном землю навколо. А ще мені довелося шість разів виходити на дах третього реактора, щоб скидати куски графіту та заливати площу даху бетоном».
Ліквідатор Гуменюк Павло Миколайович згадує: «На восьми БТР-ах ми перевозили обслуговуючий персонал атомної станції. Техніка була обладнана свинцевими щитами, а от люди працювали майже без спеціального спорядження».
Оксана Олександрівна зауважила, що подвиг та добрі справи ліквідаторів-знам’янчан будуть назавжди вписані до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу.