Чута-фест: поміж людей, як в рідній хаті
У Цибулевому Знам’янського району втретє пройшов щорічний етно-фольклорний фестиваль «Чута-фест». Цього разу садиба «Гайдамацька січ», розташована на мальовничій околиці села, у місцевості, що нагадує про ландшафти Прикарпаття або Хмельниччини з їхніми пагорбами та вибалками, прийняла більше двох тисяч гостей. Одних лише учасників сценічних творчих колективів – від іменитих «Зорян» до менш відомих ансамблів, що представляли сільські громади області, виконавців із рокгуртів, майстрів вишивки, різьблення по дереву, ковалів, гончарів, кулінарів… було запрошено більше п’ятисот осіб.
Смакуй, дивися або слухай
Ще до одинадцятої ранку, коли до присутніх із вітаннями звернулися народний депутат Олесь Довгий та заступник голови обласної адміністрації Сергій Коваленко, «Чута-фест» наповнив чорноліський яр такими пахощами від польових кухонь, яких ви не почуєте в жодному ресторані. Змішані із запахами щойно скошеної в низині трави вже самі по собі ці аромати обіцяли фестивалю успіх. Так само, на волю – із міських вулиць, із тісних офісів – вихоплювався людський гомін, дитячий сміх. Було йому тут вільно, як удома – серед уже згаданих наметів, з яких продавали такий доречно холодний у спеку компот із лимоном або роздавали даром приготовлену працівниками сільрад їжу, у таборі, де ночували робітники зі Львова та Чернівців, котрі обладнали «Чута-фест» усім необхідним для відпочинку, над маленьким джерельцем Інгульця, яке, набираючи швидкість і випрямляючись, розливається в Олександрії у велику річку і вже далі поважно прямує в обійми Дніпра…
На верхньому ж майданчику перед сценою, на яку виходили запрошені артисти (більше двадцяти аматорських колективів із різних районів області) і де о шостій вечора очікувалася поява рок-гуртів зі Львова («Рай із твоїх снів»), Полтави («ДельТора»), Знам’янки («Місто доріг»), Кропивницького («Blackberry»), Чигирина («Добра Вам»), панувала атмосфера здебільшого ділова. П’ятдесят чи й більше майстрів декоративно-ужиткового мистецтва виставили на огляд і продаж вироби із глини, дерева, металу, каменю, писані і вишиті бісером картини, ікони, плетені речі, вишиті сорочки, сукні, рушники… Мед, сир, здоба, лікувальні та ароматичні трави… - все, чим багата наша земля, можна було придбати на верхньому майданчику «Гайдамацької січі» за помірну ціну.
З коня на паровоз
Щоб поділитися усіма враженнями від побаченого, однієї публікації в нашій газеті буде замало. Приміром, на окрему розповідь (про себе) заслуговують ковалі зі Знам’янки Вадим Кучер та Костянтин Осіпов, чиї металеві вироби привертали передусім увагу невгамовних дітей. Ну як не сфотографуватися в мініатюрній кареті, не видертися на залізного коня або на паровоз зі сталевих прутів, не всістися в тракторний ківш із арматури?...
– Цього коня, який не дає спокою дітлахам, ми зробили на День міста (Знам’янки), – розповідає Вадим. – Працювали три місяці, і вдень, і вночі. Пішло на нього чотири листи заліза товщиною два міліметри. Якщо хтось захоче купити, будемо просити тисяч п’ятдесят гривень.
– До речі, коня з каретою для «Чута-фест» привезли із виставки в Генічеську, там і скупалися вперше за літо, – доповнює Костянтин. – Кінь – це, напевне, наш найскладніший виріб. Вуха йому разів сім зрізали – то німецька вівчарка виходила, то віслюк…
На втіху курортникам у Щасливцевому на Арабатській стрілці й зараз стоять ковані нашими майстрами кораблі з піратами. А загалом-то заробляють вони виготовленням більш практичних речей – воріт, броньованих дверей, підставок для квітів, решіток, парканів, мангалів (на виставковому експонаті найпримітніша деталь – напис «Слава Україні!»). Подзвонити їм можна за телефоном 066 8917321.
Намисто, пряники, головоломки
…Людмила Мулько із Кам’янського району Черкаської області плете бісером. Її вироби – то справжня перемога над лінню. Без поспіху, зосереджено, по п’ять годин на день вплітати кольорові намистинки в квіточку, а квіточку у візерунок може тільки та людина, яка береже в душі мир… Її вироби – це намисто, заготівки для сорочок-вишиванок, рушників, браслети, чоловічі краватки, ґердани (жіночі нашийні прикраси). Телефон майстрині 063 6632408.
Неподалік експонує свої вироби з дерева Олексій Балоха зі Сміли. Молодий батько п’ятьох дітей приїхав до Цибулевого з двома доньками. Старша, дев’ятирічна Валерія, поки тато розмовляє зі мною, встигає кілька разів скласти кубик-головоломку. Виявляється, юне покоління (сільські та міські діти з Центральної України) нині вибирає не лише пепсі, але й інтелектуальні іграшки. В Олексія, котрий своїм талантом годує велику родину, добре продаються (переважно через інтернет, а телефон 0631869032) весільні скрині, замки-обереги, прості дитячі іграшки. Він працює з дубом, ясеном, сосною. Вироби покриті екологічно чистим лаком, власноруч замішаним на конопляній олії з воском.
Зінаїда Володимирівна Андріяшевська з Кропивницького розвісила перед потенційними покупцями (котрі насправді більше налаштовані на те, щоб подивитися, торкнутися виробу – естетично посмакувати без втрат для гаманця) вишиті сорочки та рушники. До пенсії вона працювала на «Зорянці», отже зі знанням цієї справи вже одинадцять років у гуртку «Ниточка», що збирається в бібліотеці імені Чижевського щосуботи о 14-ій годині. Якось у Пироговому гостя з Канади буквально зняла з неї вишиту сорочку, перевдягнувши майстриню в куплену тут же футболку. Весело переповідаючи цей випадок, Зінаїда Володимирівна розкладає перед собою книжки – переважно поезію Олени Надутенко, на чиї вірші цього дня було виконано чимало пісень у виконанні цибулівського самодіяльного ансамблю «Берегиня».
Ще одна екзотика – імбирно-медове печиво, привезене із Новгородки Іриною Вілівчук. Виявляється, щоб опанувати секрети випічки, вона пройшла спеціальні курси в Києві. А зайшла їй в голову ця ідея під час декретної відпустки. Думала пекти торти, аж раптом в Інтернеті з’явилася інформація про дещо нове в кулінарії. Маючи власну пасіку, хист до кулінарії, вишивки, Ірина спробувала… А потім повезла свої вироби на виставки – в Чигирин, Кропивницький, Дніпро... Особливо популярними вони стали в свята – на Святого Миколая, Трійцю. А взагалі-то Вілівчук – одна з чотирьох новгородківських майстринь, котрі і печуть диво-пряники заморські, і виливають свічки, і плетуть, і мило роблять. Телефон 097 6040695.
Почути серцем «Чуту…»
…Ми познайомилися з багатьма творчими людьми, про чиї майстерні розповімо в наступних публікаціях. А деякі розваги, як поетичні гутірки, спортивні змагання, дитячі атракціони.., відвідати було фізично важко. Зараз же хотілося б згадати тих людей, котрі на ентузіазмі, не шукаючи зиску, зробили прекрасне свято для місцевих і приїжджих. Приміром, солдатів-кашоварів із богданівської частини, котрі, напевне, втомилися махати ополониками, наповнюючи тарілки усім охочим до польової каші. Або веселих частувальниць із намету Петрівської сільради, які пекли вдома млинці, пиріжки, солили сало, варили кров’янку, збирали фрукти-овочі, аби усе це від чистого серця, безплатно роздати гостям «Чута-фесту». Персональна подяка підприємцю з Петрового Ростиславу Вакулику…
– Ми бачимо, що у фестивалю велике майбутнє, – каже активна організаторка цього масштабного дійства Валентина Георгіївна Богун … – Хоча серйозного, провідного спонсора у нас немає. Більшу частину витрат нині взяла на себе Знам’янська райдержадміністрація керована Олександром Сергійовичем Лукашовим. Суттєво допомогла начальник департаменту культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської ОДА Валентина Животовська. Словом, цього року я звернулася до багатьох небідних людей області, наполегливо шукатиму мецената й далі. Почну буквально з виставки «АгроЕкспо», що пройде в Кропивницькому у вересні. До літа 2019-го року нам хотілося б побудувати з урахуванням усіх вимог центральну сцену фестивалю. Можливо, почистити Інгулець у межах садиби – він же тут протікає каскадом… Є багато небайдужих людей. Як, наприклад, той же Микола Мєздрін, котрий допоміг поремонтувати дорогу до «Гайдамацької січі». Їх треба лише… зачепити за душу.
Олег ШВЕРНЕНКО.
Фото автора.