ВЕЛИКИЙ НІМИЙ

Упевнені, що ви здогадалися, про кого йтиметься, бо пам’ятають актора Чарлі Чапліна, якому цьогоріч, у квітні, виповнилося б 130 років. Але й прожив він  немало – 88, багато бачив і розумів. Тож, думається, його поради будуть цікавими і, головне! – корисними багатьом. Отож...

 «КОЛИ Я ПОЛЮБИВ СЕБЕ»

Промова Чарлі Чапліна на своєму 70-річчі

• Коли я полюбив себе, я зрозумів, що туга і страждання - це тільки сигнали, що попереджують: я живу проти своєї власної істини. Сьогодні я знаю, що це називається «Бути самим собою».

• Коли я полюбив себе, я зрозумів, як сильно можна образити когось, передчасно нав'язуючи йому виконання його ж власних бажань, коли людина ще не готова це робити, і ця людина - я сам. Сьогодні я називаю це «Самоповага».

• Коли я полюбив себе, я перестав бажати іншого життя, і раптом побачив, що життя, яке мене оточує зараз, надає мені всі можливості для зростання. Сьогодні я називаю це «Зрілість».

• Коли я полюбив себе, я зрозумів, що за будь-яких обставин я перебуваю в потрібному місці у потрібний час, і все відбувається виключно в потрібний момент. Я можу бути спокійний завжди. Тепер я називаю це «Впевненість у собі».

• Коли я полюбив себе, я перестав красти свій власний час і мріяти про великі майбутні проекти. Сьогодні я роблю тільки те, що приносить мені радість і робить мене щасливим, що я люблю і що змушує моє серце усміхатись. Я роблю це так, як хочу і в своєму власному ритмі. Сьогодні я називаю це «Простота».

• Коли я полюбив себе, я звільнився від усього, що приносить шкоду моєму здоров'ю - їжі, людей, речей, ситуацій. Всього, що вело мене вниз і виводило з мого власного шляху. Сьогодні я називаю це «Любов'ю до самого себе».

• Коли я полюбив себе, я перестав вважати, що завжди маю рацію. І саме тоді я став усе менше й менше помилятися. Сьогодні я зрозумів, що це «Скромність».

• Коли я полюбив себе, я припинив жити минулим і турбуватися про майбутнє. Сьогодні я живу тільки сьогочасним моментом і називаю це «Задоволенням».

• Коли я полюбив себе, я усвідомив, що розум мій може мені заважати, що від нього можна навіть захворіти. Але коли я зміг пов'язати розум з моїм серцем, він відразу став моїм цінним союзником. Сьогодні я називаю цей зв'язок «Мудрість серця».

• Нам більше не потрібно боятися суперечок, конфронтацій, проблем із самими собою і з іншими людьми. Навіть зірки стикаються, і з їхніх зіткнень народжуються нові світи. Сьогодні я знаю, що це - «Життя».

Наша довідка

Чарльз Спенсер (Чарлі) Чаплін прославився в епоху німого кіно, коли створив образ інтелігента-волоцюги, сором'язливого, злодійкуватого чоловічка, який сміливо виступав проти несправедливості. І навіть коли в 1927 році почали знімати звукові фільми, Чаплін іще десятиліття залишався вірним своєму колишньому німому образу.

За своє життя він виконав 80 ролей і став відомий у всьому світі як комедійний актор. Але був іще й сценаристом, режисером, продюсером і навіть композитором власних фільмів.

Чарлі народився 16 квітня 1889 року в Лондоні в родині артистів мюзик-холу. Та батько рано втратив голос, почав пиячити і незабаром помер. Мати після смерті чоловіка важко захворіла і втратила роботу. Дітей віддали в школу для сиріт і бідних людей. Вони самі заробляли собі на життя.

Вперше Чарлі виступив на сцені, замінивши в програмі мюзик-холу свою матір, що періодично втрачала голос, він вивчив весь її репертуар. Йому було тоді п'ять років. У 14 років Чарлі отримав роботу в театрі і маленьку роль у п'єсі «Шерлок Холмс». Потім він виступав у вар'єте, брав уроки гри на скрипці, багато читав, надолужуючи згаяне.

Образ волоцюжки Чарлі виявився дуже прибутковим. У 1914 році Чаплін отримував 150 доларів в тиждень, потім 150 тисяч, а в 1917-му в контракті актора зі студією «Фест Нейшнл Пикчерс» уже значилася сума 1 мільйон доларів. Так у 28 років Чарлі Чаплін став найдорожчим американським актором німого кіно. У 1919 році Чаплін створив власну студію і став випускати короткометражні фільми.

Славу Чапліну принесло саме німе кіно. І тільки в 1940 році Чаплін створив повністю звуковий фільм «Великий диктатор», у якому протиставлялися єврей-перукар і фашистський ватажок Аденоїд Хинкель. Це була пародія, памфлет. Німецьке посольство у Вашингтоні зажадало від американської влади його заборони.

У 1952 році Чаплін поїхав до Лондона на прем'єру свого фільму «Вогні рампи», але назад у Штати його не впустили. Він оселився в Швейцарії. Останньою картиною Чапліна стала салонна комедія “Графиня з Гонконгу” (1967) із Софі Лорен і Марлон Брандо. У 1971 році Чаплін був удостоєний спеціального призу Каннського фестивалю, в 1972-му отримав “Золотого лева” міжнародного кінофестивалю у Венеції, а також кінопремію “Оскар” “За видатний внесок у перетворення кінематографа в мистецтво”.

Помер 25 грудня 1977 року.

Він пішов уві сні. Поховали артиста на кладовищі у Відні. Але в березні 1978-го, після викрадення труни задля викупу, його прах перепоховали в швейцарському місті - Корсо-Сюр-Веве, заливши могилу півтораметровим шаром бетону.

Творчість Чарлі Чапліна мала величезний вплив на розвиток усього світового мистецтва. У нього з'явилися й наслідувачі - індійський актор Радж Капур і класик радянської клоунади Карандаш.

Чарлі Чаплін був одружений чотири рази. Всього у нього було 11 дітей.