Говоримо українською!
ФРАЗЕОЛОГІЗМИ…
А рука руку миє собі й миє…
А ворон воронові очі не клює…
І є ярмо, бо є для нього шия,
та лід рушає, і супротив є!
І є ще торг... І козирем хтось ходить…
І мастить словом там, де п’ятниць сім…
І хтось комусь дорогу переходить,
хтось каламутить воду на зло всім…
Там хазяйнує в курнику Лисиця,
а там Свиня розсілась за столом...
Їм у труні (у білім) часто сниться
Та, що заснула знову мертвим сном…
Чекають Принца… (Кажуть, на підході!
Його цілунок буде помагать!)
Дістать гадюк з-за пазух би народу,
кота б – з мішка! Бика б за роги взять!..
…Допоки Сонце зійде – дикі роси.
Скосить бадилля б, та найшла коса…
Хтось решетом і досі воду носить,
хтось ладен прихилити й небеса…
Вкладає душу, та лиш клин повсюди,
куди не кинь, куди не зробиш крок…
Знамення часу – толока і люди,
дорога через терни до зірок.
Жива вода (Любов) хай в душі ллється!..
Хай твердо знає і мале, й старе:
Добро із злом (ні, недаремно!) б’ється!
Не вмерла Україна, і не вмре!
Отож говоримо українською – рідною, багатющою! Бо слово – дійсно зброя!
Галина ШПУДЕЙКО, м. Кропивницький.