ЯК БАБУСЯ ВЧИЛА!
На порозі – свято свят – Великдень. Усе більше із нас цього дня йдуть до церкви. Тож як приготувати великодній кошик? Що можна, а що не треба туди класти? Згадаємо, як учила це робити бабуся...
Відповідно до церковних правил, там повинні бути хліб, м’ясо, набіл. За давнім нашим звичаєм, Великодній хліб - це паска.
Наступне це – м’ясо. Літургійні тексти освячення продуктів на Великдень передбачають власне агнця – ягня. Тому традиційно кладуть м’ясні вироби – ковбасу, шинку чи щось інше.
Набіл - це молочні вироби – сир, молоко, сметана, а також яйця.
А що символізують страви великоднього кошика?
Солодка паска, яку, освячену, споживаємо за великоднім столом, - це символ солодкості райського життя.
М’ясні страви символізують старозавітні жepтви, (згадаймо теля, що його отець звелів закoлoти з нагоди повернення блудного сина).
Молочні страви нагадують про те, що Бог своєму народові обіцяв "землю медом і молоком текучу".
Крашанки, писанки – це символ нового життя, яке нам дарує Бог. Як би гарно не була не була розмальована шкарлупка яйця, вона мусить рoзбитися, щоб із нього вилізло курча. Це символ нашого християнського буття. Яким би гарним не здавалося земне життя – вчить Біблія, воно мусить відійти на другий план, зникнути у тлiнні, щоб діти Божі могли зодягнутися у нетлінне життя, дароване їм Богом.
За народним звичаєм, до великоднього кошика кладуть також бурячки або хрін, сіль, як додатки до м’яса та хліба. Звісно, можна й інші продукти, але це не обов’язково. Та й не прикрашають великодній кошик пластикові упаковки майонезу, бляшанки оливок і тому подібне.
Стара традиція передбачає й гілочку вічнозеленого, не хвойного куща – самшиту або мирту. Вона не лише прикраса, але й символ вічного життя.
Накривають кошик зазвичай вишиваним рушником, часто з великодніми мотивами. Це й практично – рушничок захищає їжу від забруднення, а також символізує працю людських рук, яка посвячена Богу, оскільки цей рушничок вийнятий із щоденного вжитку й ніде більше не використовується.
Пам’ятаймо, що великодній кошик має бути не виразом соціального статусу свого власника, а виразом побожності: вода, олія, вино і хліб. Не мінеральна вода у дорогій пляшці, не оливкова дорогоцінна олія, не шампанське і не французький батон.
Тому, ладнаючи кошик до церкви, вкладаймо тільки те, що дійсно символізує наші потреби і нашу віру та покору.
А як правильно вчинити із залишками свяченої їжі: шкарлупками з яєць, шкіркою з ковбаси ? У старі часи, коли в кожній хаті була піч, залишки свяченого спалювали. Бо не годиться їх викидати в сміття.. Що робити з ними тепер? Найкращий спосіб – спалити. Якщо це з якихось причин зробити не можна, то необхідно принаймні закопати їх у місці, яке люди не топчуть. Один раз освячене – завжди залишається освяченим, тому й із залишками такої їди слід поступати з належною пошаною.
І кілька слів про забобони.
Інколи у великодній кошик кладуть речі, які не мають нічого спільного ні зі освяченням пасок, ні з Великоднем. Наприклад, ніж, яким нібито потрібно різати свячене. Потім "знавці" використовують його для мaгiчних ритуалів, особливо «цінують» такий, що був «освячений» сім разів.
Не варто до великоднього кошика класти й гoрiлку, вино чи пиво. Священик освячує поживу на Великдень, а не aлкoгoльні нaпoї. Пам’ятаймо про це!
Гарних усім свят! Христос воскрес!