Як це було
Влада змінюється
Сто років тому, 14 листопада 1918 року, через кілька днів після звістки про поразку Центральних держав у війні, гетьман Скоропадський підписав «Грамоту» - маніфест, у якому закликав до будівництва Всеросійської федерації як першого кроку для відтворення великої Росії. Маніфест означав крах усіх зусиль українського національного руху зі створення самостійної української держави. В середині листопада в Україні розгорнулося антигетьманське повстання під керівництвом Директорії УНР. Протягом місяця режим гетьманської влади був повалений повстанським рухом і повсталими військами під командуванням Симона Петлюри.
Більшість старшин (офіцерів) 3-го корпусу, налаштованих вороже до української незалежності, взяли орієнтацію російської Добровольчої армії під командуванням генерала Денікіна на «Єдину і неподільну Росію». Над казармами 3-го Херсонського корпусу вивісили російські триколірні прапори. Цих офіцерів очолив командир корпусу Березовський. Менша за чисельністю частина офіцерів, що складалася переважно з молодих українських офіцерів, які підтримали Директорію УНР, очолив військовий медик Іван Луценко.
До цього часу в Чорному морі з'явився потужний флот країн - учасниць блоку Антанта, який займав відкрито ворожу позицію стосовно Української держави як німецького сателіту. До того ж більшовики прагнули взяти реванш, скориставшись внутрішніми негараздами всередині країни. «Заслані козачки» підбурювали населення до непокори владі.
15 листопада повітовий староста Єлисаветграда Верещагін звернувся до населення: «В течение четырех дней жители города переживают тревожные дни. Некоторые были склонны к панике. Безответственные люди, воспользовавшись замешательством, сеяли смуту и подбивали темный элемент к учинению беспорядков и безобразий, они распустили слухи о том, что власти бежали, бросив на произвол судьбы, вверенный им город и уезд. События этих дней убедили всех в том, что семьдесят процентов сознательных рабочих и населения против всяких выступлений и тем более беспорядков. Ничтожная кучка провокаторов и политических авантюристов усиленно возбуждала поддонки общества к погромам и насилиям. Такое положение терпимо быть не может, и власть вынуждена прибегнуть к репрессивным действиям.
Граждане города Елисаветграда! Два года революции научили вас многому. Вы испытали господство большевиков и те насилия, безобразия, обман и низкую подлость, которую несли с собой указанные господа. Неужели же возможно возвращение большевизма?! Существующая власть твердо и определенно поставила своей целью борьбу с надвигающимся злом. Порядок будет восстановлен, во что бы то ни стало. Власть уверена в том, что благоразумная и честная часть населения поддержит ее и поможет установить столь необходимое спокойствие».
За сприяння Державного обласного архіву, рубрику підготувала Анфіса РТВЕЛІАШВІЛІ.
У публікації використано матеріали газети «Голос Юга» за листопад 1918 року.