Наївний платить тричі
Скільки пам’ятаю, Долинська має проблеми з водопостачанням і водовідведенням. У 90-их минулого століття це були переважно негаразди технічного характеру, пов’язані з тим, що Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР), на якому були зациклені всі виробничі мережі й міські комунальні системи, так і не запрацював. Сьогодні говорити про нездійснені мрії і втрачені можливості – що тривожити рану, яка з роками навіть боліти перестала. Тобто, її не лікують, але до неї звикли.
Чемодан без ручки
Так само долинчани призвичаїлися до того, що держава, не маючи чи то таланту продати комбінат, чи то професіоналізму поставити його на ноги, чи то бажання довести справу до кінця, підтримує гігантський недобуд коштами, по суті фінансує поточну діяльність підприємства. За рахунок платників податків оплачуються освітлення, охорона, утримання основних фондів, які використовують у комерційній діяльності. Причому, не пов’язаній із основним напрямом виробництва: виготовлення металоконструкцій або бетону і різних сумішей, ремонт енергетичного обладнання, електричного устаткування...
Комбінат зі своїм застарілим обладнанням, орієнтованим на витратну технологію виробництва, вже давно мало цікавить потенційних інвесторів. А для України він тепер - як чемодан без ручки. Але причому ж тут Долинська та її двадцять тисяч мешканців, котрі змушені не лише «милуватися» щодня промисловими руїнами, але й тягти фінансове ярмо, зокрема, переплачуючи за воду, яка подається аж із-під Кривого Рогу?!
– Будівництво незалежних від ДП «Дирекція КГЗКОР» групового водопроводу та міських очисних споруд – це для нашого міста на сьогодні завдання номер один, – каже міський голова Віра Василівна Тернавська. – Нам не потрібна високовартісна і неякісна вода з Карачунівського водосховища (за 70 кілометрів від міста – авт.). Тим більше, що маємо поряд лозуватський водозабір, свердловини якого знаходяться на території Долинського району всього за одинадцять кілометрів від міста. Вода для населення, яку постачає КГЗКОР, нині коштує 45 гривень 43 копійки за кубометр. З бюджету міста ми компенсуємо людям вісім гривень, але їм однак лишається платити дуже багато. Для бюджетних та інших організацій Долинської вода взагалі коштує 62 гривні.
Накинувши цю кабалу на місто та його мешканців, провідники державної фінансової політики – Міністерство економічного розвитку і торгівлі та обласна влада постійно чинили тиск на керівництво комбінату, нагадуючи про необхідність подальшого підвищення тарифів, що призвело до зростання боргів населення за спожиту воду. Тариф із березня піднявся з 16 гривень 6 копійок до 32.82 за кубометр. Плата за стоки з 5.51 до 12.61.
– Нас постійно попереджають про припинення водопостачання через відключення електроенергії КГЗКОРу за борги перед обленерго, – пригадує нескінченні нервові переговори з монополістом-постачальником Віра Василівна. – Підвищення до 35 гривень було запропоноване в ультимативному порядку ще в серпні 2017-го. Якби врешті-решт не затвердили новий тариф, нас просто затягали б по судах.
Кажуть: «Пийте, що даємо!»
...Словом, міський бюджет віддає гроші на часткову компенсацію вартості золото-водоносних послуг, а міг би направити їх на ремонт доріг, покрівель тощо. Пенсіонери могли б пити якісну воду, не економлячи на ліках і хлібові. Для цього необхідно реалізувати проект будівництва Долинського групового водопроводу. І проект цей давно складено, розроблено в деталях. Власне, до кінця цього року громада Долинської могла б завершити левову частку всіх необхідних робіт. Відповідний кошторис розглядався в Кабміні. Там же було вирішено, що фінансуватиметься проект із Державного фонду регіонального розвитку України. На рахунок замовника (рішенням сесії Долинської міськради ці повноваження були делеговані управлінню капітального будівництва ОДА) мали надійти 12 мільйонів гривень. Одну десяту частину від цієї суми, згідно з типовими умовами співфінансувань важливих для громади проектів, запланувала виділити Долинська міськрада. Свою частину угоди місто виконало. І раптом у липні з’являється розпорядження Кабміну, згідно з яким фінансування долинського групового водогону змінюється, за пропозицією Кіровоградської ОДА, із загального на Спеціальний фонд.
– А туди гроші надходять дуже важко. Приміром, зараз у ньому, як нас інформують, назбирали аж 83,4 тисячі гривень, – пояснює причину свого розпачу і невдоволення жителів міста Віра Василівна. – Ми з’ясували, який проект із Кіровоградщини зайняв наше місце, «переїхавши» із неперспективного спецфонду. Це - реставрація будинку культури в Олександрії...
Замість прозорого резюме цієї історії ми демонструємо свіжі зимові знімки із околиць Долинської. На них видно труби, що лежать поверх ґрунту, над траншеями під водогін. Ті «окопи» вже засипані і землею, і снігом. Разом – це близько двох кілометрів дороговартісного і абсолютно доступного для злодіїв будматеріалу, покинутого напризволяще підрядником, котрий освоїв наявні кошти та й подався «на багатші села». Ці кошти – вже згадана частка реально виділених громадою грошей на водогін. Здається, простим жителям Долинської, котрі попросили нас проілюструвати, який вигляд мають в натурі байдужість і притрушені снігом гроші, таких «ігор розуму» не осягнути.
Олег ШВЕРНЕНКО.
Фото Івана КОРЗУНА.