Життя за Україну
Невимовне горе знову прийшло в Знам’янську громаду. Захищаючи нас з вами, незалежність і мирне життя України загинув хоробрий воїн, сержант – Едуард Миколайович Тіщенко.
Він народився 21 січня 1970 року в місті Знам’янка, після закінчення загальноосвітньої школи № 4 навчався у професійно-технічному училищі №12 за спеціальністю помічник машиніста електровоза. Декілька років працював за спеціальністю. Все своє життя займався будівництвом. Працював на різних підприємствах по ремонту будівель і споруд. Для своєї сім’ї він був прикладом мужності, доброзичливості, товариських стосунків.
Коли ж повномасштабна війна ввірвалася в Україну, Едуард 4 квітня був призваний по мобілізації навідником у 56 бригаду танкового взводу танкової роти танкового батальйону.
20 червня у складі ротно-тактичної групи Едуард отримав бойове завдання по знищенню російських окупаційних сил та у прямому бойовому зіткненні танк з нашим захисником був уражений вогнем артилерії противника. Внаслідок чого сержант Тіщенко Едуард Миколайович отримав поранення, несумісне з життям.
Громада зустрічала Героя на площі Героїв Майдану «живим коридором», стоячи на колінах.
- Едуард був сильною людиною з великої літери, професійно обороняв Україну і віддав найцінніше, що подарували йому батьки – власне життя, - сказав міський голова Володимир Сокирко під час прощального мітингу.
На жаль, війна забирає багато життів. Відтак Україна платить дуже високу ціну за незалежність. Щоб зберегти нашу країну, наші сім’ї, родини, майбутнє для наших дітей, гине цвіт нації.
Словами неможливо передати біль, який відчуваємо всі ми, рідні і друзі нашого земляка – ТІЩЕНКА ЕДУАРДА.
Низько вклоняюся родині і щиро співчуваю. Вам зараз важче, ніж усім нам. Ви втратили сина, батька, чоловіка.
Сьогодні наше завдання – пам’ятати про його подвиг, який ми будемо передавати із покоління в покоління.
Герої не вмирають!
Вічна пам’ять!
З промовою до рідних і присутніх звернувся настоятель Свято-Михайлівського храму Православної церкви України селища Пантаївка ігумен Ферапонт:
- Едуард віддав своє життя за волю України, за нас, і ми повинні пам’ятати Едуарда як світлу людину, як доброго сина, чоловіка, батька і дідуся. У 138 Псалмі Давид говорить: «Я ще був в утробі матері моєї, а ти, Господи, порахував всі дні життя мого і були вони всі вписані в книзі..». Тож, люди приходять в цей світ і відходять. Знаючи Едуарда як доброзичливу людину, серце рветься, неспокійне… Буду згадувати тебе, Воїне, у молитвах. Дякую тобі, Едику що ти виконав свій обов’язок перед рідною Україною, перед своєю сім’єю. Низько вклоняюся тобі. Слава Герою! Слава Україні!
Провести в останню путь і віддати шану Едуарду прийшли рідні, друзі, бойові побратими та земляки. Ігумен Ферапонт відслужив панахиду за загиблим воїном.
Вічна пам’ять Герою, який понад усе служив Україні і поклав своє життя за її мирне майбутнє.